Культьові Вкладки – штучна реставрація
Вкладка – це штучна реставрація, що заміщує дефект зуба, який утворився в результаті каріозного процесу. Фактично вкладка – це ідеальна пломба, виготовлена поза порожниною рота, в зуботехнічній лабораторії.
Вкладки показані для відновлення великих каріозних порожнин на жувальних (задніх) зубах. На сьогоднішній день в сучасній стоматології доведено, що відновлення великих каріозних порожнин вкладками більш ефективне і надійне, ніж традиційними світловими пломбами, оскільки вкладка позбавлена недоліків, властивих пломбі.
Переваги вкладок. Чим відрізняється вкладка від пломби?
У стоматології по сьогоднішній день каріозні порожнини відновлюються композитними матеріалами світлового затвердіння (вони тверднуть під дією світла спеціальної лампи).
1. Перш ніж як запломбувати каріозну порожнину, стоматолог видаляє уражені карієсом тканини, надає порожнині форму. Потім стінки підготовленої порожнини обробляються адгезивом (клеючою речовиною). Сила зв’язку композиту зі стінками зуба величезна. Композит під час фотополімеризації (у міру перетворення з безформної маси в пломбу) піддається усадці, тобто пломба скорочується в об’ємі до 0.8-1.8%. Коли розмір пломби великий, то, знаючи, що композит приріс до стінок зуба, можна уявити з якою силою він тягне стінки зуба в центр усадки. По-перше, полімеризаційна усадка веде до появи внутрішніх напружень в самій пломбі. В результаті при тонких стінках і при великому обсязі пломби спостерігаються тріщини в зубах. По-друге, при усадці пломба відривається від стінок зуба і призводить до виникнення вторинного карієсу (тобто карієс під пломбою). Вкладка позбавлена описаних вище недоліків, оскільки вкладка вже приготовлена в лабораторії і пройшла всі етапи полімеризації.
2. Зносостійкість. Всі пломбувальні матеріали мають зносостійкість – здатність зберігати поверхню такою, якою була. Пломбувальні матеріали мають таку зносостійкість, як тканини зуба, але в порожнині рота під час полімеризації пломба неповністю полімеризується, тільки на 60 – 70%. Відповідно, від цього і страждає міцність пломби. Вкладка ж полімеризується в спеціальній печі при високій температурі, тим самим, зносостійкість істотно зростає.
3. Точність відновлення. Ми всі знаємо, що стоматолог спочатку ставить пломбу, потім її підганяє по прикусу, оскільки відразу ставити пломбу з урахуванням всіх особливостей прикусу досить-таки важко. Зі збільшенням розмірів каріозної порожнини ця складність зростає набагато. Тому, перевагою виготовлення реставрації лабораторним методом, а вкладку по праву можна так називати, є те, що зубний технік, поміщаючи моделі (точна копія зубів пацієнта) щелеп пацієнта в спеціальний апарат, може врахувати всі особливості прикусу пацієнта. Результатом цього є вкладка, яка точно відповідатиме індивідуальним особливостям прикусу пацієнта. При пломбуванні ж, лікар бачить ситуацію тільки в порожнині рота, і не має можливості оцінити і врахувати всі анатомічні особливості зуба і прикусу ззовні.
Процес виготовлення вкладок
Процес виготовлення вкладок вимагає два візити до стоматолога. Під час першого візиту здійснюється підготовка зуба, зняття зліпка, вибирається колір вкладки, установка тимчасової вкладки. Під час другого візиту встановлюється вкладка. Між цими візитами зазвичай проходить один – два тижні. За цей проміжок часу в зуботехнічній лабораторії зубний технік виготовляє вкладку.
Перше відвідування
Обробка зуба і зняття зліпків.
Перш ніж приступити до препарування зуба під вкладку, доктор в обов’язковому порядку зробить анестезію, після чого приступає до формування порожнини. Для того щоб можна було виготовити вкладку, яка б точно підходила до зуба, доктор зніме зліпок не тільки з препарованого зуба, а й з протилежної щелепи, щоб технік зміг точно змоделювати вкладку, враховуючи всі особливості прикусу. Зліпки отримують спеціальними зліпочними матеріалами, найчастіше це паста. Паста вводиться в спеціальну ложку і поміщається на зуби на кілька хвилин для її затвердіння. Після затвердіння: зліпочна паста з ложкою знімаються з зубів.
Потім отримані зліпки відправляються в зуботехнічну лабораторію. Зубний технік в лабораторії за отриманими зліпками відливає гіпсову модель. Гіпсова модель – точна копія зубів пацієнта. Саме за цією моделлю і в лабораторії виготовляється вкладка.
Підбір кольору вкладки
Стоматолог вибирає відтінок вкладки схожий з відтінком сусідніх зубів. Для цієї мети зазвичай використовується набір невеликих порцелянових пластинок у формі зуба, кожна пластинка має свій колір. Цей набір називається – таблиця кольорів. З цього набору стоматолог вибирає зразки різних кольорів і прикладає їх до того місця, де буде вкладка.
Виготовлення тимчасової вкладки
Зазвичай на виготовлення вкладки в лабораторії йде 1-2 тижні. На цей проміжок часу стоматолог виготовляє тимчасову вкладку, яку він робить сам в стоматологічному кабінеті під час першого візиту пацієнта. Для виготовлення тимчасової вкладки використовується спеціальна шина. Шину заповнюють рідкою пластмасою і надягають на препарований зуб на кілька хвилин для повного затвердіння. Після остаточного затвердіння пластмаси, шина видаляється з зубів, затверділа пластмаса вирівнюється, шліфується, після чого тимчасова вкладка готова, і її фіксують на зуб.
Друге відвідування. Встановлення вкладки
Перед тим, як встановити вкладку на місце, стоматолог оцінює, наскільки щільно вона прилягає до зуба, перевіряє форму і колір. Для цього, стоматолог прикладає вкладку на зуб, відзначає недоліки, знімає її, підганяє і усуває недоліки, потім знову прикладає до зуба – і так доти, доки вкладка не буде точно охоплювати зуб. Обов’язково перевіряється прикус – наскільки правильно вкладка стикається з іншими зубами в роті.
Після того, як стоматолог переконується в тому, що вкладка щільно охоплює зуб, має правильну форму і відповідає кольору сусідніх зубів, приступає до цементування.
Для цього спочатку потрібно очистити вкладку і зуб. Після цього протравлюється порожнина спеціальним гелем. Протравлювання порожнини робить поверхню шорсткою, що і підвищує міцність прикріплення вкладки до зуба.
Після протравлювання шару зуба на вкладку і в порожнину наноситься цемент. Після цього вкладка прикріплюється до зуба, і світиться спеціальною лампою. Після прикріплення вкладки спеціальним інструментом стоматолог видаляє надлишки цементу, що видавився з-під вкладки.
