РУЙНУВАННЯ ЗУБІВ І ХВОРОБИ ЯСЕН МОЖУТЬ БУТИ ЗУМОВЛЕНІ ГЕНЕТИЧНО
Якщо ви ретельно доглядаєте за ротовою порожниною, але у вас все одно з’являються каріозні порожнини, можливо, це не ваша провина. Можливо, виною тому ваші гени. Дослідники з Коледжу стоматологічної медицини Університету Піттсбурга виявили, що певні генетичні відхилення можуть бути причиною руйнування зубів і агресивного пародонтиту. Вони видали дві роботи, присвячені даній темі.
На думку доктора Олександра Вієйри, помічника професора біології та патології ротової порожнини в Університеті Піттсбурга і старшого автора обох робіт, на інтенсивність карієсу можуть впливати індивідуальні відхилення або поліморфізми в гені – так званий бета-дефензин 1 (DEFB1), який відіграє ключову роль у першочерговій реакції імунітету на бактеріальну атаку.
У першій роботі, опублікованій в «Журналі стоматологічних досліджень», «ми змогли використовувати дані, отримані з нашого стоматологічного реєстраційного журналу і банку ДНК (єдиного в світі у своєму роді), щоб визначити, чи пов’язані певні поліморфізми з розвитком карієсу», – зазначив доктор Вієйра.
«Це могло б допомогти нам відшукати нові шляхи лікування людей, які особливо схильні до руйнування зубів – проблеми, з якою стикаються мільйони американців».
Проаналізувавши близько 300 анонімних стоматологічних записів і зразків слини з реєстратури Університету Піттсбурга, кожен випадок вчені оцінювали за наступними показниками стану зубів: DMFT (кількість зубів з нальотом, відсутніх, запломбованих) і DMFS (кількість зубів з нальотом, відсутніх і з запломбованими поверхнями). В цілому, люди з меншою кількістю каріозних порожнин мали нижчі оцінки за даними показниками. Всі зразки слини містили один з варіантів G-20A, G-52A і C-44G модифікованого гена DEFB1.
Вчені повідомили, що люди, які є носіями копії G-20A, мали показники DMFT і DMFS в п’ять разів вищі, ніж володарі інших варіантів. Поліморфізм G-52A асоціювали з більш низьким показником DMFT.
У підготовці другої роботи, опублікованої online в PLoS, інтернет-виданні, присвяченому рецензованим науковим і медичним дослідженням, доктор Вієйра і вчені з Університету Піттсбурга співпрацювали з вченими з Бразилії, досліджуючи зразки слини 389 осіб з 55 сімей. Вони використовували ці зразки, намагаючись встановити генетичну схильність до агресивного пародонтиту. Характерне для нього швидке і серйозне руйнування ясен і кістки більше зустрічалося у африканців або у тих, у кого африканське походження, йдеться в роботі.
Вчені повідомили про те, що знайдені фактори, що вказують на зв’язок між хворобою і геном FAM5C, а інші експерименти показали підвищений рівень вираженості FAM5C або його активізацію на ділянках ураженої ясенної тканини, в порівнянні зі здоровою тканиною.
«Нещодавно було висловлено припущення про те, що ген FAM5C пов’язаний із захворюванням серцево-судинної системи, в якій роль відіграє запалення, так само як і в пародонтозі, – зазначає Вієйра. – Необхідно провести додаткові дослідження, щоб визначити, чи пов’язані відхилення в гені з різними видами діяльності».
