Імплантологія сьогодні
Сьогодні в сучасній стоматології все більш затребуваним стає питання про дентальну імплантацію, що отримала поширення в Україні лише в останні роки. Але, як правило, коли мова заходить про імплантацію, пацієнти мають або недостатню, або зовсім неправильну інформацію.
На сьогодні дентальна імплантація є невід’ємною частиною стоматології у всіх розвинених і цивілізованих країнах.
Яка ж схема лікування пацієнта із застосуванням дентальних імплантатів?
Для початку необхідне бажання самого пацієнта якісно та естетично відновити свій зубний ряд. Важливо відсутність у пацієнта таких захворювань, як цукровий діабет, захворювання щитовидної залози, бруксизм (мимовільне скреготіння зубами). Всі перелічені захворювання не є абсолютними протипоказаннями до імплантації, але оскільки вони негативно впливають на регенерацію та обмінні процеси в кістковій тканині, а бруксизм викликає надмірний жувальний тиск на зубний ряд, то до таких пацієнтів необхідно підходити більш уважно, ніж зазвичай. Відомі випадки встановлення імплантатів при тяжкій формі цукрового діабету. Також до тимчасових протипоказань слід відносити вагітність.
Якщо протипоказань не виявлено, переходять до наступного етапу — визначення стану зубощелепної системи. Він включає виготовлення діагностичних моделей зубів і щелеп, рентгенологічне (ортопантомограма — оглядовий знімок обох щелеп і скронево-нижньощелепних суглобів) і комп’ютерно-томографічне (пошарове зображення всієї зубощелепної системи в трьох площинах і тривимірне зображення) дослідження. Ці об’єктивні дані в сукупності дозволяють побачити не лише анатомічний (кількість зубів і кісткової тканини), але й функціональний стан (взаємний рух щелеп і суглобів).
Після завершення обстеження приступають до планування лікування. Це найважливіша частина підготовчого етапу. Вона вимагає детального аналізу всіх отриманих під час обстеження даних за участю різних спеціалістів: терапевта, хірурга, ортопеда, зубного техніка і досить часто — ортодонта.
Перший етап будь-якого лікування — санація (оздоровлення) порожнини рота. Її завдання — усунення будь-яких патологічних вогнищ: видалення нальоту і зубних відкладень, пломбування каріозних порожнин, перепломбування неякісно запломбованих зубів і кореневих каналів.
Використовуючи отримані гіпсові моделі щелеп і збережених зубів, ортопед разом з техніком проводять воскове моделювання в артикуляторі (спеціальний апарат, що імітує всі можливі рухи та співвідношення щелеп конкретного пацієнта).
Коли за допомогою воскового моделювання визначено кількість, форму і положення відсутніх зубів, до планування підключається хірург. Використовуючи дані панорамної рентгенографії і комп’ютерної томографії, потрібно визначити положення імплантатів, кількість і якість кістки в цьому місці та необхідність проведення кістково-пластичних заходів.
Сучасний рівень реконструктивної щелепно-лицевої хірургії дозволяє відновити практично будь-який дефіцит кісткової тканини щелеп. Це ретельно відпрацьовані методики операцій (НТР — направлена тканинна регенерація кісткової тканини, синус-ліфтинг — підняття кісткового рівня дна верхньощелепної пазухи), які в поєднанні з кістковими трансплантатами останнього покоління (Dynagraft, Tutogen, BioOss) створюють умови для оптимального позиціонування імплантатів з метою раціонального протезування.
Тепер, коли план лікування визначено, проводиться його погодження з пацієнтом і приступають, власне, до лікування. Після завершення підготовчої санації приступають до хірургічного етапу. Саме обсяг хірургічних маніпуляцій і визначає основний термін лікування. Це пов’язано з тим, що формування нової кісткової тканини відбувається від 4 до 6 місяців, а приживлення (осеоінтеграція) імплантатів — 1,5-3 місяці на нижній щелепі та 4-6 місяців на верхній. У більшості випадків обидва етапи — кісткову пластику та імплантацію вдається провести одночасно, що значно скорочує термін лікування.
На період формування кісткової тканини та приживлення імплантатів пацієнту виготовляються тимчасові протези, які, виходячи з клінічної ситуації, можуть бути як незнімними (мостоподібні протези), так і знімними (різні види знімних протезів). Це дозволяє зберегти пацієнту хорошу мовну, жувальну та естетичну функції й уникнути перевантаження решти (якщо такі є) зубів.
Після завершення періоду осеоінтеграції імплантатів, що визначається клінічними, рентгенологічними та інструментальними тестами, приступають до протезування. Протезування на імплантатах залежно від величини усуваного дефекту зубного ряду може бути дуже схожим на традиційні методики (відсутній від 1 до 3-4 зубів) або відрізнятися принципово (повна втрата зубів на щелепі). Але в будь-якому разі результат такого лікування відповідатиме всім естетичним і функціональним вимогам.
Було б неправдою казати, що лікування із застосуванням імплантатів — це щось легке, швидке та непомітне для пацієнта. Періоди незручностей і дискомфорту неминучі. Залежно від складності ситуації вони можуть бути мінімальні за часом (1-3 дні) та за проявами (малопомітний набряк, слабкий, швидко купований легкими анальгетиками біль у першу добу після операції) при невеликих дефектах зубів або більш вираженими при втраті більшості або всіх зубів, що супроводжується вираженою атрофією кісткової тканини. Але прогнозованість результатів і успішність проведеного лікування при використанні цих методик є найкращим аргументом на їх користь.
