Підсадка кісткової тканини
Підсадка кісткової тканини (власної кістки) — це, мабуть, найефективніша методика з усіх існуючих на сьогодні. Вона дозволяє відновити значний дефіцит кісткової тканини, при тому що такий трансплантат містить повністю ідентичні органічні та неорганічні речовини і життєздатні клітини, які сприяють значному росту кістки. Сама процедура відбувається таким чином: з донорської ділянки пацієнта вилучається блок, який максимально відповідає необхідним розмірам відновлюваної ділянки.
Донорськими ділянками можуть бути кістки підборіддя, твердого піднебіння, нижньої щелепи, бугрів верхньої щелепи, різноманітні вирости на щелепі. Підсадка необхідного об’єму кісткової тканини вимагає хорошого кровопостачання, для чого в приймаючому ложі робляться отвори, через які в отриманий блок проростатимуть нові судини. Сам блок прикручується до приймаючого ложа гвинтами, а порожній простір між кісткою і приймаючим ложем заповнюється аутогенною кістковою стружкою або її кістковим замінником. Далі обидві рани, і ту, де забирають кістку, і ту, де її встановлюють, зашивають найретельнішим чином, і вже через 4-6 місяців буде можливо поставити імплантат.
Нарощування кісткової тканини проводиться для фактичного збільшення товщини кістки верхньої щелепи за рахунок підняття її слизової тканини та заповнення утвореного порожнього простору кістковим матеріалом.
Існує два стандартні способи проникнення в гайморову пазуху:
- через лунку видаленого зуба або закритий тип синус-ліфтингу,
- через розріз слизової в районі дна пазухи або відкритий тип синус-ліфтингу.
Такі хірургічні операції дозволяють проводити імплантацію вже через 6–8 місяців у місцях, де раніше це було категорично неможливо. Сучасна імплантологія дозволяє відновити втрачений об’єм кісткової тканини кількома видами методик, наприклад:
- за допомогою власної кістки (аутотрансплантати),
- кістковою тканиною іншої людини (алотрансплантати),
- кістковою тканиною, вилученою у тварини (ксенотрансплантат),
- штучно отриманими матеріалами (алопласти).
Методи, що використовують штучні матеріали як трансплантат, – це алопласти з біокераміки, гідрооксиапатиту і його похідних.
Ксенотрансплантат — це трансплантація кісткової тканини тваринного походження з певною мікроструктурою. Така кісткова тканина значно більш доступна, ніж будь-яка інша людського походження. Однак у неї є і суттєві недоліки. Наприклад, ксенотрансплантати можуть викликати неконтрольовану імунну реакцію у пацієнта, тому вони повільніше розсмоктуються і заміщуються новою кістковою тканиною.
Алотрансплантат — це кісткова тканина трупного походження. Така кістка проходить численні обробки з опроміненням, сушінням сублімацією, промиванням та різними іншими хімічними й фізичними маніпуляціями, які дозволяють уникнути зараження від донора і надати кістці нейтральні імунні реакції. Мінусом цієї методики є вкрай повільне загоєння через те, що у кістковій тканині такого типу відсутні життєздатні клітини.
Всі перераховані вище методи використовуються в хірургічних операціях з підсадки кісткової тканини в клініці «Дельта-Дент». Вибір методи підсадки кісткової тканини для пацієнта визначається залежно від індивідуальних особливостей і діагностичних показань.